2. |
Пилявський Ю. М. Екологічні погляди лібертаріанців як об’єкт дослідження: теоретичний аспект [Електронний ресурс] / Ю. М. Пилявський // Формування ринкових відносин в Україні. - 2020. - № 1. - С. 89-96. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/frvu_2020_1_16 Предмет дослідження - екологічні погляди лібертаріанців. Мета дослідження - теоретичне дослідження екологічних ідей лібертаріанської течії, дослідженні основних факторів і особливостей їх поглядів на сучасному етапі. Методи дослідження. Теоретико-методологічна основа, на які спирається дослідження, охоплюють комплекс загальних методів наукового пізнання, включаючи метод аналізу, синтезу, узагальнення, індукції та дедукції тощо. Результати роботи. Проаналізовано аргументи, які наводяться лібертаріанцями проти ресурсних обмежень "сталого розвитку". Досліджено відношення прихильників лібертаріанських поглядів до питання використання надр, землі та інших природніх ресурсів. Виявлено засадничі причини уявлень лібертаріанців щодо економічного зростання. Проаналізовано лібертаріанську концепцію мінімізації державного втручання в господарські процеси. Здійснено наукове обгрунтування пріоритетів і напрямів державного регулювання процесами використання природних ресурсів. Аргументовано необхідність регулювання природохоронних відносин на рівні "держава-бізнес". Висновки: певна частина лібертаріанців взагалі відкидає необхідність регулювання з боку держави. Насправді ж, відмовляючись від регулювання, лібертаріанці одночасно відмовляються від можливості уникнути екологічної катастрофи. У сфері взаємовідносин суспільства і природи правильніша постановка питання про активізацію регулюючої функції держави, яка повинна ефективно підтримувати ринок, використовувати ринкові механізми для управління процесами використання природних ресурсів. Практикою доведено, що нерегульований ринковий механізм приводить до швидкого вичерпання ресурсів. Отже, завдання держави виправити провали ринку в сфері природокористування, а також охороняти права власності громадян країни та її природу. Але оскільки сама держава не є власником природи, вона не може встановлювати якісь загальнообов'язкові вимоги. Роль держави полягає в охороні права власності інших. Україні для того, щоб зменшити екологічні негаразди, слід дослухатися в певному сенсі до лібертаріанських рекомендацій. Тобто, якомога більше об'єктів, ресурсів необхідно передати в приватну власність. Регулювання природохоронних відносин на рівні "держава-бізнес" має бути жорстко регламентовано законодавством, угодами про оренду і т.п. із залученням ринкових механізмів (пільг, податків, прозорих тендерів, фінансових санкцій тощо).
|